Книга пам’яті полеглих за Україну
Справжній герой жив і живе поміж нас
Атаманчук Роман Віталійович (09.12.1992 р.н.) – боєць добровольчого українського корпусу («Правий сектор»). Загинув 29 серпня 2014 року в іловайському котлі.
Атаманчук Роман Віталійович, українець, народився 09 грудня 1992 року у селі Сергіївці Каховського району Херсонської області. У 1999 році Роман прийшов у 1 клас Сергіївської школи, де відразу став одним із кращих з 24 однокласників-першачків. Це був дуже розумний та допитливий хлопчик із великими чорними очима. Любив навчатися, багато читав, мав гарну ерудицію, дуже вміло фантазував. Та найголовніше, чим наділив Романа Господь – доброта та щирість, уміння подвоїти радість друга чи розділити сум, підставити своє дружнє плече у будь – яку хвилину. Шкільні роки хлопчика були сповнені наснагою до життя.
Ставши дорослим юнаком, він не втратив щиру посмішку та любов і турботу до людей. Завжди ввічливий, стриманий, толерантний, Роман з любов’ю до життя та терпінням у життєвих випробовуваннях йшов до своєї життєвої мети – стати потрібним людям, своїй державі. З товаришами веселий, дотепний, проявляв кмітливість і творчість. Роман вмів висловлювати своє судження, яке у нього було у будь-якому випадку.
Коли почалися воєнні події в Україні, він пішов у зону АТО добровольцем, залишивши своїх рідних. Коли в липні 2014 року востаннє він був удома, то із захватом та зі сльозами на очах розповідав, як зі своїми друзями він допомагав мирному населенню, яке опинилося у небезпечній зоні під Іловайськом Донецької області.
Загинув у боях під Іловайськом. Та довгий час рідні не знали, де його могила.
За таких, як Роман, молилась Україна, молилось село та рідні. Надія до останнього не покидала. Після страшного телефонного дзвінка побачити сина живим надія вмерла.
Однією могилою, завдячуючи російським окупантам, на Херсонщині побільшало.
25 грудня 2014 року у рідному селі Сергіївка переховали тіло Романа, який не дожив кілька місяців до свого 22 – річчя.
Майоріли прапори, плакали побратими, друзі, старі та малі. Не стало єдиного сина у родині Атаманчуків. Віриться, що держава пам’ятатиме своїх героїв. Могила Романа не заросте бур’яном, завжди буде устелена квітами пам’яті та любові до свого захисника.
Побратими Романа розповідають про хлопця, що «він був оптимістично налаштований на бій. Відчай приходив лише тоді, коли не було набоїв відбиватися. Був кулеметником. Першим вирішив залишитися і прикрити собою друзів.
Ми пишаємось, що серед нас жив простий хлопчина, який був патріотом і став справжнім героєм.
Пам’ять про героя вічна…
Колотаєв Сергій Вікторович (14.10.1984 р.н.) – солдат 28-ої окремої механізованої бригади. Загинув 7 травня 2015 року в місті Мар’їнка на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Зовсім трохи переживши своє 30-річчя, не встигнувши створити власної сім’ї, не народивши діточок, залишивши на цьому світі умить постарілих згорьованих батьків, 7 травня в зоні АТО на Донеччині загинув Сергій Вікторович Колотаєв.
Хлопець народився і провів дитинство у степовій сонячній Семенівці. Пізніше з родиною переїхав до Каховки. Разом із батьком працював у КП «Комунальне транспортне підприємство». Останні роки перед призовом жив і працював в м. Херсоні.
Колишні колеги згадують, що Сергій завжди був сумлінним працівником, не мав ніяких нарікань ані від співробітників, ані від керівництва. Добрий, тихий, спокійний парубок, намагався підтримувати гарні відносини зі всіма оточуючими. Те ж саме пізніше скажуть про нього і його бойові побратими.
А ще – він завжди був небайдужий до долі своєї країни. Саме тому без вагань одним із перших парубок пішов добровольцем в зону АТО. І ось, відслуживши довгі 8 місяців у 28-й окремій гвардійській механізованій бригаді, під Мар’їнкою Донецької області він потрапив під артилерійський наліт і загинув від вибуху ворожого снаряду.
Громада Каховського району висловлюють глибокі співчуття родині та друзям загиблого.
Встановлено меморіальну дошку герою-захиснику Колотаєву С 14.10.15
Вічна пам’ять захиснику Вітчизни! (анонс встановлення дошки на честь Колотаєва С.)
Зеленський Олександр Михайлович, народився 2 вересня 1971 року в селі Високе Бериславського району Херсонської області.
Початкову освіту отримав у Раківській середній школі.
У 1982 році родина переїхала до с.Заозерне Каховського району Херсонської області, де Сашко продовжив навчання у 5 класі Заозерненської восьмирічної школи.
У 1986 році закінчив школу і вступив до Новокаховського ПТУ №14, де отримав професію станочника широкого профілю.
Після закінчення училища повернувся до рідного села, у радгосп «Херсонський».
Восени 1989 року був призваний до лав Радянської армії, де служив зв’язківцем.
Повернувшись з армії, у 1991 році, продовжив працювати у радгоспі «Херсонський», показавши себе відповідальним, старанним працівником.
Згодом зайнявся домашнім господарством та доглядав за матір’ю.
Події, що відбулися в нашій країні, не залишили байдужим Олександра. З перших днів АТО він активно допомагав бійцям, беручи участь у волонтерському русі.
У серпні 2014 року був викликаний до районного військкомату.
22 серпня 2014 року Олександр добровольцем пішов захищати незалежну Україну. Служив солдатом в/ч В 2278 13 мотопіхотного батальйону 1 танкової окремої бригади. З перших днів перебував у станиці Луганська.
Навіть коли пішов до лав ЗСУ, не полишив волонтерську діяльність, опікувався своїми побратимами. Він переживав за кожного, хвилювався, щоб у хлопців було все необхідне, нікому не давав спокою.
У грудні місяці отримав відпустку, а 11 січня 2015 року знову повернувся на військову службу під Чернігів, де ремонтував техніку.
У січні місяці 2015 року був переведений до м. Дебальцево Донецької області.
28 січня 2015 року Зеленського Олександра не стало…
Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв.
Указом Президентом України Петра Порошенка за особисту мужність і самовідданість, виявлені у відстоюванні конституційних прав та свобод людини, цілісності Української держави Олександр Зеленський посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Олександр був солдатом 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»).
Загинув в бою 28 січня 2015 року в Вуглегірську на Донеччині.
Він згорів в БТР, на батьківщину (в с. Заозерне Каховського району) тіло доставили в вересні.
Олександру було 44 роки.
Каховщина попрощалася із захисником української незалежності
Вічна слава героям!
Медаль герою АТО за мужність отримала його мама 21.10.16
В день Збройних Сил України в с.Заозерне відкрили меморіальну дошку воїну-світла (Зеленському О.) 06.12.16
Герої не вмирають. 19 березня в місті Каховка відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому в зоні АТО Руслану Салівончику
Тихонов Євген Олександрович (22.05.1985 р.н)-старший солдатом гаубично-артилерійської батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Загинув в ніч на 11 червня 2016 року неподалік від Мар’янки. Смертельний удар завдала воїну одна з розвідувально-диверсійних груп ворога під час бойової варти. Його життя обірвала автоматна черга.
Народився Євген 22.05. 1985 року в селі Цукури Каховського району.
Трагічна подія
У Каховському районі попрощалися з Героєм –захисником
Каховщина увічню пам’ять своїх воїнів-захисників 15.5.17
Благовісний Віталій Павлович 14.11.1974 -14.11.2015. Сапер 93-ї ОМБР, який брав участь у проведенні АТО і загинув під час мінометного обстрілу біля шахти Бутівка Донецька область.
Відкриття меморіальної дошки 21.11.2016 (анонс)
Відкрито меморіальну дошку захиснику України. 21.11.2016
Клименко Дмитро Васильович /18.07.1980-19.12.2016/
Солдат Клименко Дмитро Васильович-призваний на військову службу 18 вересня 2015 року Красноармійсько-Селидівським об’єднаним міським військовим комісаріатом Донецької області. Службу проходив у складі військової частини польова пошта В2970 на посаді стрільця-санітара 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Загинув 18 грудня 2016 року у бою за нашу Батьківщину, в зоні проведення АТО, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність.
Каховський район втратив ще одного Героя. В АТО загинув наш краянин…21.12.16
Каховщина попрощалася з воїном-захисником 22.12.16
Орден герою-захиснику за мужність отримала його мама 03.04.17
Каховщина увічнює пам’ять своїх воїнів-захисників 15 травня, в Кам’янському навчальному закладі відбувся урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальних дошок на честь випускників навчального закладу Тихонова Євгена та Клименка Дмитра.
Знову сумна звістка прийшла на Каховщину зі сходу (Ю.Сорока)11.06.17
Анадимб Володимир Борисович
Анадимб Володимир Борисович народився 14 жовтня 1986 року в селі Федорівка Каховського району. Призваний до лав Збройних Сил України Глибоцьким ОРВК Чернівецької області за мобілізацією 30 травня 2014 року. З 10 лютого 2016 року заключив контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Проходив військову службу на посаді старшого оператора розвідувально-диверсійної роти військової частини А 3220.
Загинув Анадимб В.Б. при захисті Батьківщини на території Бахмутського району Донецької області 10 січня 2018 року. Похований в селі Теребовляче Глибоцького району Чернівецької області.
У загиблого залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей.
Нагорода знайшла свого героя 08.05.18
У Федорівці увічнили пам’ять воїна-захисника 14.09.2018
У наш край знову прилетіла сумна звістка 06 травня 2019 року загинув Бондаренко В.
