«Російський терор забрав життя сотень наших дітей, і лише за час від 24 лютого, за час повномасштабної війни – достеменно відомо про загибель 485 діточок. Це число, яке ми можемо офіційно підтвердити, знаючи дані кожної дитинки. На жаль, справжнє число – більше.
Щоразу, коли ми звільняємо нашу землю від російських окупантів, ми дізнаємося страшну правду про окупацію. Про те, скільки людей, скільки дітей у похованнях на окупованій території – у могилах цієї війни, цієї агресії… і скільки ще досі – під руїнами у спалених Росією українських містах і селах.
Поки що, на жаль, не маємо повної інформації про сотні тисяч дітей, які були депортовані в Росію. Станом на сьогодні завдяки різним зусиллям вдалося повернути в Україну 371 дитину із депортації… При тому, що нам достеменно відомо принаймні про 19505 депортованих українських дітей, і це лише частина від усіх тих наших маленьких українців і українок, які досі – у ворога. Яких ми всіх маємо повернути.
Сьогодні в нашій державі – День пам’яті дітей, які загинули внаслідок російської агресії. Ще з 14-го року. Дітей, які були б живі, якби купка бандитів у Кремлі, у Москві не відчула себе вождями, що нібито мають право вершити долю народів.
Кожен із цих бандитів буде засуджений. Я не сумніваюся в цьому. На цей результат працюють усі необхідні правові інституції».
Звернення Володимира Зеленського наприкінці 466-го дня війни.
